Для ендопротезів дуже важливий хімічний склад усіх його компонентів. Адже вживлений штучний суглоб повинен служити людині багато років. Сьогодні існує багато різних моделей ендопротезів: цементні, безцементні, з різними варіантами головок та чашок суглоба (кераміка, пластмаса, метал). Який протез підійде пацієнту, може вирішити тільки досвідчений хірург-ортопед. Де такого знайти? Читайте тут.

Ендопротезування – надзвичайно складна та високотехнологічна операція, яка триває близько двох годин і вимагає від лікаря найвищого професіоналізму. Хірург під час операції використовує близько 80 різних інструментів. При цементній фіксації – протез приклеюється до кістки пацієнта, при безцементній – кістка згодом у нього проростатиме. Особливо важливий період відновленного лікування хворих після ендопротезування. Він повинен проходити лише під контролем досвідчених фахівців з лікувальної фізкультури та лікарів-фізіотерапевтів. Звичайно, кілька тижнів після операції доведеться ходити на милицях. Але тут квапливість не доречна.

Ендопротезування колінного суглоба

Ендопротезування колінного суглоба включає заміщення деяких, або всіх структур суглоба штучним протезом з метою відновлення викликаючих біль пошкоджених несучих поверхонь. Тотальне ендопротезування колінного суглоба передбачає заміну всіх трьох відділів ураженого суглоба. При частковому ендопротезуванні проводиться заміна однієї чи двох відділів суглоба із збереженням непошкоджених структур.

Існує ряд інвазивних та неінвазивних методик, що виключають ендопротезування суглоба, проте ефект подібних втручань у більшості випадків має короткостроковий характер. У переважній кількості випадків дегенеративних уражень колінного суглоба саме ендопротезування дозволяє досягти довгострокового ефекту. В цілому, операція з ендопротезування колінного суглоба надає дві основні переваги:

• усунення болю;
• збільшення обсягу рухів.

Серед усіх представлених на сьогодні хірургічних втручань тотальне ендопротезування колінного суглоба найбільше сприяє підвищенню якості життя пацієнтів. Результати виконання цього втручання здебільшого успішні. Для того, щоб прийняти рішення про проведення ендопротезування колінного суглоба, пацієнту слід більше дізнатися про переваги різних видів протезів та про саму операцію.

Як дізнатися, чи потрібна мені операція з ендопротезування колінного суглоба?

Найчастішою причиною болю, що призводить до заміни ураженого суглоба, є остеоартроз. Обмеження повсякденної активності пацієнта болем, або відчуттям дискомфорту в колінному суглобі, може бути вказівкою на те, що він страждає на ту чи іншу форму артриту. Якщо це так, то затрудненість при згинанні ніг, виконанні присідань, перебування в положенні стоячи на колінах і при ходьбі можуть свідчити про необхідність звернення до хірурга з метою обговорення можливості проведення ендопротезування колінного суглоба. Основну вікову категорію, якою виконується даний тип оперативного втручання, становлять 60-80-річні пацієнти, однак у ряді випадків тотальне ендопротезування колінного суглоба може знадобитися і в молодшому віці, наприклад, при травматичних ушкодженнях колінного суглоба.

У пацієнтів, які страждають на артрит колінного суглоба, відзначається стадійність у розвитку больового синдрому. Спершу розвивається біль малої інтенсивності, що поступово прогресує протягом кількох років. Під дією функціонального навантаження болючі відчуття в ураженому артритом колінному суглобі посилюються. Поступово починають відзначатися труднощі під час підйому з крісла, туалету, руху вгору і вниз сходами.

Больовий синдром розвивається також і в нічний час, що обумовлює необхідність прийому анальгетиків для його купірування. На другому етапі потрібно зниження повсякденної активності зменшення проявів больового синдрому в колінному суглобі. Наприклад, пацієнт починає менше пересуватися, йому стає важко працювати в саду, виконувати прибирання в будинку, здійснювати покупки. Він також починає уникати використання сходів та відвідування розважальних заходів. Іншими словами, коли виникають труднощі при виконанні повсякденних завдань, вам може знадобитися ендопротезування колінного суглоба. На третьому етапі з метою полегшення рецидивуючих епізодів дискомфорту в колінному суглобі пацієнт вдається до прийому анальгетиків. На будь-якому із зазначених етапів розвитку больового синдрому потрібне звернення до лікаря. Їм буде призначено рентгенографію колінного суглоба з метою оцінки наявних ушкоджень. Залежно від ступеня ураження суглоба, лікар може рекомендувати попереднє консервативне лікування до прийняття рішення про виконання оперативного втручання.

Консервативні методи лікування включають прийом лікарських засобів, виконання ін'єкцій, носіння бандажа і фізіотерапію. У разі неефективності даних заходів для відновлення функції колінного суглоба, методом вибору може бути ендопротезування колінного суглоба (часткове або тотальне).

Причини виконання ендопротезування колінного суглоба

Існує ряд станів, здатних призвести до необхідності проведення ендопротезування колінного суглоба, серед яких гонартроз (остеоартроз, ревматоїдний артрит або посттравматичний артрит) є найпоширенішим. Також існує низка факторів, які сприяють розвитку ураження суглобів, що включають генетичні, аномалії розвитку, повторні травми, ожиріння.

Колінний суглоб є найбільшим, складно влаштованим і, відповідно, найчастіше пошкоджуючим суглобом в організмі. Саме зазначена вище складність будови та навантаження ведуть до розвитку артрозу. Ендопротезування колінного суглоба – часткове чи тотальне – є ефективним методом лікування дегенеративного артрозу.

Чому проводиться ендопротезування колінного суглоба?

Внаслідок проведення ендопротезування колінного суглоба у більшості пацієнтів відзначається:

• зменшення болю;
• підвищення рухливості;
• підвищення можливостей щодо виконання повсякденних завдань;
• покращення якості життя.

Види гонартрозу, які можуть вимагати проведення ендопротезування колінного суглоба

Остеоартроз розвивається при руйнуванні контактних поверхонь суглобового хряща, що призводить до розвитку больового синдрому та скутості рухів. При повному руйнуванні суглобового хряща відбувається безпосереднє зіткнення та тертя кісткових поверхонь суглоба, результатом чого є обмеження рухливості та розвиток хронічного больового синдрому. Остеоартроз найчастіше розвивається у людей старше 50 років, проте також поширений серед пацієнтів з сімейним анамнезом даного захворювання, а також серед людей, спосіб життя яких зумовлює постійне навантаження на суглоби, наприклад, спортсменів і робітників.

Ревматоїдний артрит є аутоімунним захворюванням, в основі якого лежить аутоагресія імунної системи щодо синовіальних оболонок, що призводить до їх запалення та підвищення продукції синовіальної рідини (рідкої субстанції, яка виконує роль мастила в суглобі). Основне значення має той факт, що цей процес викликає також пошкодження та знос суглобового хряща.

Посттравматичний артрит розвивається внаслідок серйозної травми коліна, такої як перелом, пошкодження зв'язкового апарату, або розрив меніска. Травматичний вплив також призводить до виникнення мікротравм суглобового хряща, що згодом призводить до розвитку остеоартрозу, який викликає больовий синдром і скутість у колінному суглобі.

Дегенеративні зміни в колінному суглобі також можуть бути пов'язані зі станом, відомим як аваскулярний некроз (АВН) (вірним медичним найменуванням є розсікаючий остеохондрит). Даний стан в основному зустрічається у підлітків і людей молодого віку і характеризується наявністю вогнищ ураження на суглобових поверхнях, переважно на виростковій поверхні стегнової кістки (виростки являють собою округлі виступи на дистальних ділянках стегнової кістки). Ділянки кістки стоншуються, при цьому вони можуть відокремлюватися та формувати секвестри у порожнині суглоба. Зазначені фрагменти можуть варіювати у розмірах від дуже малих до великих, здатних призвести до больового синдрому, нестабільності та навіть блоку суглоба.

Існують методики впливу на окремі осередки ураження, проте в цілому цей стан прогресує у міру дорослішання пацієнта. Проте, у разі залучення до патологічного процесу великих поверхонь, розвиток артриту можливий у будь-якому віці – від підліткового до старечого.

Аномалії розвитку, чи зміщення структур колінного суглоба можуть призвести до підвищення навантаження на суглоб, що опосередковує розвиток у ньому дегенеративних змін. Подібні латеральні зміщення в колінному суглобі, що також позначаються як варусна або вальгусна деформація, характеризуються формуванням неприродного кута між стегновою і великогомілковою кістками в проекції колінного суглоба. З часом відзначається поступове і нерівномірне руйнування суглобового хряща.

Наскільки ефективна операція з ендопротезування колінного суглоба?

Ендопротезування колінного суглоба стало найбільш поширеною формою операції з протезування суглоба. У 2010 році в США було проведено понад 721 000 подібних операцій. У період з 1991 по 2010 рік частота виконання оперативних втручань з ендопротезування колінного суглоба підвищилася більш ніж на 161%, що частково пов'язано з науковими досягненнями в галузі створення протезів колінного суглоба, підвищенням кваліфікації хірургів, а також зростанням кількості пацієнтів, які потребують подібного . Ендопротезування колінного суглоба характеризується найбільшою часткою успішних оперативних результатів у порівнянні з іншими оперативними втручаннями, і в цілому зберігається позитивне ставлення до нього пацієнтів, незважаючи на негативні повідомлення в пресі та антирекламу.

Частота успішного виконання оперативного втручання

Частота успішного виконання ендопротезування колінного суглоба, а також рівень поліпшення якості життя пацієнтів після проведення даного оперативного втручання достовірно дуже високі. 9 з 10 пацієнтів після проведення цієї операції відзначають моментальне зникнення болю в ділянці колінного суглоба, 95% пацієнтів залишаються задоволеними результатами оперативного втручання. Термін експлуатації 90% протезів становить 10 років, а 80% протезів демонструють термін служби у 20 і більше років, залежно від стану здоров'я та рухової активності пацієнта. Результати операції в різних пацієнтів різні.

Реабілітація як складова успішного лікування

У той час як частота успішного виконання ендопротезування колінного суглоба дуже висока, успіх процедури загалом багато в чому визначає період післяопераційної реабілітації. Успіх ендопротезування колінного суглоба багато в чому залежить від участі пацієнта у процесі реабілітації. Важливість цього етапу лікування неможливо переоцінити!

Реабілітація після проведення ендопротезування колінного суглоба починається практично відразу. У післяопераційному періоді до роботи з пацієнтом приступає фізіотерапевт. На ранніх етапах реабілітації акцент робиться на підтримці рухової активності у протезованому суглобі та на досягненні впевненості у можливості безпечного пересування пацієнта. В результаті операції формуються нові рубцеві тканини, тому, щоб уникнути незворотної втрати рухової функції у зв'язку з недостатнім виконанням вправ з згинання та розгинання кінцівки в колінному суглобі, пацієнт повинен дотримуватися рекомендацій свого лікаря та фізіотерапевта.

Фізіотерапевт розробляє план реабілітаційних заходів і для амбулаторного етапу лікування, включаючи заняття вдома та у спортивному залі. Протягом періоду відновлення та реабілітації також важливо дотримуватися вказівок фізіотерапевта і не піддавати протезований суглоб, а також навколишні тканини, надлишковим навантаженням поки відбувається їх загоєння.

Що слід очікувати від протезованого колінного суглоба?

При успішній операції із заміни колінного суглоба пацієнт не відчуває болю, проте це не означає того, що колінний суглоб відновлено повною мірою. Більшість пацієнтів не відчувають хворобливих відчуттів. Однак у ряду пацієнтів періодично розвивається больовий синдром та відчуття «чужорідності» суглоба. Більшість зможе повернутися до колишнього рівня рухової активності, проте інтенсивні навантаження та біг не рекомендовані. Протягом перших 6-8 тижнів пацієнту необхідно бути особливо обережним і не допускати обертальних рухів у суглобі, а також зберігати суглоб у максимально розігнутому стані при лежачому положенні. Протягом того ж періоду слід утримуватися від перебування в положенні стоячи навколішки, і сидячи навпочіпки.