Людська чеснота, яку ми називаємо повагою до когось, має дивну властивість, яка геть протирічить законам фізики. Само слово "повага", мабуть, походить від слова "вага" й, здавалося б, коли людина постійно віддає, то й вага цієї людини мала б зменшуватися, а відповідно й всі пов’язані з вагою поняття. Але відбувається навпаки - коли людина віддає себе іншим, повага до неї зростає. Працює, як не дивно, й зворотній принцип - чим більше людина намагається собі взяти, тим меншу повагу отримує.

Та, на щастя, переважна більшість людей, з якими мене звела доля за останні чотири роки, своїми власними щоденними вчинками заслуговували повагу. Спитаєте, до чого все це? Відповім.

Нещодавно на сайті петицій з’явилася пропозиція про виділення земельної ділянки для будівництва Храму Української Автокефальної Православної Церкви. Я подивився на прізвища підписантів й ще раз пересвідчився - цю людину поважають недарма. Дякую Петр Дудник.

Тож, прошу приєднатися всіх небайдужих.