Війна чорно-біла. Такою самою вона була в Слов’янську в 14 році, такою самою вона залишається й зараз на Світлодарці, Пісках та Широкіному. І лише крок відділяє на війні чорне від білого, чи навпаки. І цей крок зробити можна. Й тебе зрозуміють (ось тільки чи пробачать?).

Та війна закінчується й вчинки людей поступово стають "різнобарвними". І вже здається, що скільки б кроків ти не зробив, тобі не загрожує небезпека потрапити на протилежний край (звичайно ж на чорний, як інакше?) того різнобарвного ланцюгу. А потім виявляється, що ти ще під час війни у своїй уяві розмалював той двокольоровий ланцюг різними барвами й намагався балансувати десь посередині. А тим часом тупцював постійно на чорному. То ти там залишаєшся й зараз. Зрада взагалі не має кольорів.