Гаель Ханнан, що займає керівну посаду в Канадської асоціації слабочуючих, з раннього дитинства має серйозні проблеми зі слухом. Її ступінь втрати слуху вважається сильною і глибокою. Але це не заважає їй бути цілком щасливою і соціально активною жінкою. Вона успішна письменниця і актриса, а люблячий чоловік підтримує її у всіх починаннях. Гаель Ханнан не робить трагедії зі своєї втрати слуху. Пропонуємо вам почитати маленький уривок з її книги «Як я все це чую», в якій вона дає мудрі поради, як слабочуючій людині зберегти життєлюбність і оптимізм.

«Зараз є чимало дієвих засобів для відновлення втраченого слуху. Тому кожна людина, що страждає туговухістю, може вибрати саме той засіб, який виявиться для нього найбільш дієвим і доступним за фінансовими можливостями (консультація у спеціаліста - сурдолога на bettertone.com.ua/service/surdolog). І якщо вибір зроблений правильно, то більшість проблем, пов'язаних з глухотою, відпадають самі собою. Але, тим не менш, багатьом слабочуючим людям важко подолати психологічний стрес, який виникає від невміння змиритися з ситуацією і прийняти себе таким, як є. Що ж робити і як відновити психологічну рівновагу в моменти, коли власні проблеми зі слухом змушують бачити світ і себе самого в похмурих тонах?

Можу сказати, що думки про мою глухоту зовсім не часто псують мені настрій. Але в ті рідкісні дні, коли це трапляється, я роблю ось що: вирушаю на машині або на велосипеді у свій порожній загородний будинок, де мене гарантовано ніхто не потурбує, і ховаюся там до той пори, поки не наведу порядок у думках та почуттях. Іноді я просто йду погуляти містом пішки – ходіння дозволяє заспокоїтися, відволіктися від сумних роздумів і знову налаштуватися на позитив. Навіть годинної прогулянки мені буває достатньо для того, щоб відновити душевну рівновагу. І я вважаю, що у кожної людини має бути таке місце, де можна відпочити від спілкування і відчути свій зв'язок із Всесвітом.

Одного разу ми з моїм чоловіком, який, на відміну від мене, має нормальний слух, гуляли в національному парку Пінаксл. Мобільний зв'язок тут не працює, тому я не боялася, що хтось потривожить мене або чоловіка несвоєчасним телефонним дзвінком. Такі чудові моменти я запам'ятовую назавжди. Ми мовчки бродили парком, трималися за руки і милувалися навколишньою красою природи. У цих місцях водяться кролики, койоти і чорнохвості олені – вони зрідка пробігали повз, полохливо поглядаючи в наш бік. Єдине, що могло б порушити нашу ідилію, це поява гримучої змії. Високочастотний тріск, який вона видає, я б не розчула, але зате його б розчув мій чоловік – його слух для цього досить гострий.

А приїхали ми в цей парк для того, щоб втекти від суспільства оточуючих людей і побути удвох. Загалом-то, це була моя ідея. Якщо ви коли-небудь жили в кемпінгу, то прекрасно знаєте, що обстановка в такому місці спонукає до постійного спілкування з різними людьми. От мені й захотілося піти від розмов з сусідами, тим паче що акцент, з яким вони говорили, заважав мені розуміти їх мову. Але вони виявилися дуже милою, доброзичливою сімейною парою, тому образити їх мені було б незручно. Звичайно, ми спілкувалися з ними вечорами: пили вино і обговорювали події, що відбуваються в світі. Я говорила не дуже багато, але мій балакучий чоловік (його звуть Дуг) рятував положення - спілкувався за нас двох і підказував мені, коли я не розуміла деякі мовні звороти наших друзів.

Перший раз я потрапила в халепу, коли Кевін (наш сусід по кемпінгу), скаржився на свою сестру, яка, доживши до 40-річного віку, досі у всьому сподівається на допомогу батьків.

- Ви уявляєте, - вигукував він, - моя мати досі готує для неї кашу!

- Ну і що тут такого? - не зрозуміла я.

- Але ж моїй сестрі вже більше 40 років.

- А може, вашій мамі приємно готувати їжу для власної доньки?

Тут запанувало здивоване мовчання, і я зрозуміла, що щось не те сказала. Дуг пояснив мені, що мова йде не про вівсяну кашу, а про іпотеку, яку виплачує мати замість дорослої доньки. На англійській мові слова «каша» і «іпотека» звучать східно, а по губах читаються однаково. А я, як слабочуюча, зміст багатьох слів визначаю саме по руху губ...

Другий раз я помилилася, коли ми говорили про музичні вподобання. Кевін і його дружина Лізат обожнюють рок-музику, збирають колекцію записів своїх улюблених музикантів. І ось якось за вечерею Лайза похвалилася мені, що в магазині космічних ракет купила пластинку, про яку вже давно мріяла. Коли я поцікавилася, яке відношення ця пластинка має до космічних ракет, все знову збентежено замовкли. Я зовсім не розбираюся у року, а тому не знаю, що слова «магазин рок музики» і «магазин ракет» звучать однаково. Коли чоловік пояснив мені мою помилку, я весело засміялася і тим самим розрядила напружену обстановку – Кевін з дружиною теж почали посміхатися. Можливо, мій сміх був трохи натягнутим, але навіщо псувати настрій собі і нашим друзям? Краще помилуватися на захід сонця в горах і усвідомити, що життя прекрасне, незважаючи ні на що.

За кілька днів, які ми з чоловіком провели на відпочинку, я допустила під час спілкування з іншими людьми тільки ці дві помилки, і зовсім з-за них не засмутилася. Коли йшов дощ, я чула, як він б'є по вікнах і по даху – мені було добре і затишно. Перебуваючи на пікніку, я прислухалася до тріску багаття. Я відпочивала душею і тілом, відновлювала сили. І весь цей час я вкрай рідко згадувала про те, що у мене є серйозні проблеми з органами слуху. Я ж прекрасно розумію, що мій хронічний тіннітус, що вимагає частих перевірок зовнішнього слуху – далеко не найстрашніша проблема на світі».

Джерело https://bettertone.com.ua.